Засідання Дніпровського історичного клубу "Депортації як метод творення геноциду під час Другої світової війни"

21 лютого відбулось засідання Дніпровського історичного клубу на тему «Депортації як метод творення геноциду під час Другої світової війни». Заняття провели співробітники Українського інституту національної пам'яті д-р Сергій Громенко і д-р Василь Павлов.

Заняття розпочалося з діалогу: усі бажаючі мали можливість задати питання авторам виставки «Українська Друга світова», відкритої того ж дня у Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Чи були спроби з боку української академічної спільноти критикувати виставку? Чи буде правильним називати «прихованою» депортацією українців комсомольські путівки післявоєнних років? Чи можна вважати ставлення радянського військового керівництва до «Чорної піхоти» скритим геноцидом? Якими були складнощі при підготовці стенду, присвяченого депортації кримських татар?Чи брав участь у винищенні євреїв Буковинський курінь? – ці та інші питання цікавили учасників Історичного клубу найбільше.

Продовжилось заняття розповіддю д-ра Сергія Громенка про радянську поліиику депортацій під час Другої світової війни. Як підкреслив історик, більша частина європейської частини Радянського Союзу в той чи інший час піддавалася депортаціям. Перша депортація, проведена СРСР, відбулася у 1924 р.: невелика частина донських козаків у рамках політики «розкозачення» була переселена до Сибіру. Напередодні Другої світової війни, у 1937 р., СРСР вдався до депортації корейців.

Після початку військових дій відбувалися часткові депортації «небажаних» народів: це, передусім, поляки, українці, частина євреїв із території Західної України, а також мешканці балтійських країн та Бесарабії. У 1941 р. під удар радянської депортаційної системи потрапили німці. Поступово, після контрнаступу радянських військ, СРСР перейшов до депортації т. зв. «покараних» народів, тобто тих народів, яким було пред’явлене звинувачення у колабораціонізмі. Першими у 1943 р. потрапили під удар калмики, які були виселені з Республіки Калмикія. Потім розгорнулася хвиля депортацій народів Кавказу, зокрема, чеченців та інгушів; у 1944 р. почалися виселення у Криму.

Лекція викликала неабияке зацікавлення присутніх, що засвідчила активна дискусія наприкінці заняття.