РОМСЬКЕ ЖИТТЯ НАПЕРЕДОДНІ ТРАГЕДІЇ

Роми – європейський народ з індійським корінням. Цей народ є різнорідною етнічною спільнотою, проте, з лінгвістичної точки зору, «індійський слід» у їхньому походженні простежується у мові, якою вони спілкуються донині. Роми складаються з різних груп, які називають себе певними етнонімами – власними та зовнішніми позначеннями: Арліє, Кале́, Гурбет, Каале, Калдераш, Ловара, Мануш, Сепечидес, Сінті, Урсарі тощо; багато з них також використовують самоназву «роми». Зазвичай, усі ці групи узагальнюють під назвою «цигани», яка з описовою метою та без негативної конотації, іноді використовується у текстах.

Упродовж тривалого часу роми подолали важкий «шлях до Європи» через Персію (Іран), Вірменію та Малу Азію, що підтверджується численними доказами (передусім, мовними запозиченнями). Проте, через брак документів шлях та перебіг ромської міграції залишається предметом дискусій.

У другій половині XIX століття відбулася друга хвиля переселення: ромські групи з Центральної та Південно-Східної Європи перемістилися до інших регіонів Європи. Політичні процеси та соціально-економічні зміни на межі ХІХ–ХХ ст. також мали свій вплив на ромів – вони зазнали дискримінації (Австро-Угорська імперія) та упередженого ставлення (СРСР у міжвоєнний період).

***

Перша згадка про появу ромів на землях сучасної України датується початком XV століття. Сюди роми потрапили з Валахії та Молдови, і до XVI століття вони кочували всією Україною.

Етнонім «цигани» з’явився в українській мові наприкінці XVI ст. Відомі ромські групи на території України: влахи, серви, угорські роми та інші. Напередодні Другої світової війни на території сучасної України проживало 20 – 25 тис. ромів.

***

Нацистський геноцид став кульмінаційним у низці заходів проти ромського населення, що знайшло вираження не лише у дискримінаційних заходах, переслідуванні, але також у депортаціях до концентраційних таборів та таборів смерті. Як і єврейське населення у країнах Європи, роми були позбавлені будь-яких прав, ув’язнені та вбиті нацистами та їх поплічниками.

За різними оцінками, жертвами нацистської політики винищення на теренах Третього Рейху та окупованих ним територіях стали від 220 до понад 500 тис. осіб. З них від 25 до 40 тис. становили роми, які до 1933 р. мали німецьке громадянство.