18 травня 1944 р. – початок депортації кримських татар та інших народів Криму.
Депортація кримських татар – примусове виселення кримськотатарського народу за межі Кримської автономної республіки, здійснене 18–20 травня 1944 р. «Обґрунтовувалося» радянською владою як покарання за «колабораціонізм» кримських татар.
За постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 р. висланню до спецпоселень підлягало все кримськотатарське населення Криму. Лише за офіційними даними, за кілька днів з рідних осель було виселено 183 155 осіб. Більшість була виселена до Узбекистану. Менші групи – до Казахстану, Таджикистану, Марійської автономної республіки, на Урал та до Костромської області. У період 1944–1945 рр. від голоду та хвороб померло 15–25 % депортованих (за офіційними даними) і до 46 % за оцінками активістів кримськотатарського руху. Масове повернення до Батьківщини стало можливим лише після 1989 р.
У 2015 р. у Музеї "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні", в рамках експозиції «Трагедії ХХ століття. Чужого болю не буває», було відкрито першу в Україні постійну експозицію, присвячену депортації кримських татар та інших народів Криму. Найціннішими експонатами цієї експозиції є світлини і документи депортованої родини. Аджимєлєк Курдаєва народилася у селищі Корбек Алуштинського району в 1906 р. Працювала медичною сестрою. 29 червня 1941 р. була мобілізована як медичний робітник. Її дочка, Аліє Аблаєва, якій було тоді 9 років, залишилась із тіткою. Аджимєлєк Курдаєва працювала операційною сестрою у прифронтовому шпиталі. Восени його було вщент зруйновано внаслідок бомбардування нацистськими військами. Уцілілі, серед яких була й Аджимєлєк, потрапили в оточення. Її врятували місцеві жителі, які допомогли знайти цивільний одяг. Нацистську окупацію пережила з дочкою у Сімферополі. Старший брат Аджимєлєк, Мустафа Курдаєв, був розстріляний нацистами за участь у партизанському русі.
18 травня 1944 р. Аджимєлєк Курдаєва, як і всі кримські татари, була депортована з Криму. Спочатку опинилась на Уралі, у містечку Старая Ляля. Працювала на лісосплаві, пізніше вдалось влаштуватися за спеціальністю. Інших рідних Аджимєлєк було депортовано за різними місцями заслання і вони не мали відомостей про знаходження один одного. Тільки наприкінці 1940-х рр. майже всі члени численної родини змогли возз’єднатися в Узбецькій СРР. Це стало можливим завдяки зусиллям племінника Курдаєвої, який після закінчення Другої світової війни демобілізувався і повернувся до Сімферополю, та не знайшов там жодного родича. За його численними запитами і заявами, вдалося знайти та зібрати рідних в Узбекистані. Аджимєлєк Курдаєва з дочкою присвятили своє життя медицині. До Криму повернулись на початку 1990-х рр.
http://tkuma.dp.ua./ua/2015-02-17-11-50-31/novosti/2914-18-travnya-den-pam-yati-zhertv-deportatsiji-krimskikh-tatar#sigProId17898400b0